Правові засади функціонування ринку природного газу України визначає Закон України «Про ринок природного газу». Взаємовідносини між постачальником та споживачем регулюються «Правилами постачання природного газу» (далі – Правила) та договору постачання природного газу.

Постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог Правил.

ЗАГАЛЬНІ УМОВИ ПОСТАЧАННЯ 

згідно Закону України «Про ринок природного газу»

ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ СПОЖИВАЧА

Споживач має право:

  • на отримання природного газу в обсягах, визначених договором постачання природного газу, за умови дотримання його умов;
  • на одночасне укладення декількох договорів постачання природного газу, якщо його річний обсяг споживання природного газу перевищує 30 млн куб. метрів;
  • самостійно припиняти (обмежувати) відбір природного газу для власних потреб з дотриманням вимог чинного законодавства, про що повинен письмово повідомляти всіх суб’єктів ринку природного газу, з якими укладено відповідні договори;
  • на безкоштовне отримання інформації щодо цін постачальника на природний газ та порядку оплати;
  • вимагати поновлення постачання природного газу в установленому порядку після усунення порушень і компенсації оплати послуг за відключення та підключення, якщо припинення газопостачання відбулося без розірвання договору постачання природного газу;
  • інші права, передбачені чинним законодавством.

Споживач зобов’язаний:

  • своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений природний газ на умовах, визначених договорами;
  • забезпечувати допуск представників постачальника за пред’явленням службового посвідчення на територію власних об’єктів для звірки даних фактичного споживання природного газу;
  • самостійно обмежувати (припиняти) споживання природного газу у випадках:
  • порушення строків оплати за договором на постачання природного газу;
  • відсутності або недостатності підтвердженого обсягу природного газу, виділеного споживачу; здійснювати комплекс заходів, спрямованих на запобігання виникненню загрози життю або травматизму, пошкодженню обладнання та продукції, негативних екологічних наслідків тощо в разі отримання повідомлення про припинення (обмеження) постачання (розподілу/транспортування) природного газу;
  • перевитрат добової норми та/або місячного підтвердженого обсягу природного газу без узгодження з постачальником;
  • відсутності укладеного договору постачання природного газу;
  • інших випадках, передбачених Правилами та чинним законодавством.
  • виконувати інші обов’язки, передбачені чинним законодавством.

ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ПОСТАЧАЛЬНИКА

Постачальник має право:

  • укласти договір постачання природного газу з будь-яким споживачем та за відсутності простроченої заборгованості споживача за природний газ перед діючим постачальником поставити природний газ споживачу в періоді, наступному після періоду постачання природного газу діючим постачальником;
  • отримувати від споживача своєчасну оплату за природний газ відповідно до умов договору;
  • на безперешкодний доступ (за пред’явленням службового посвідчення) до комерційних вузлів обліку природного газу, що встановлені на об’єктах газоспоживання споживача, для звірки даних фактичного споживання природного газу; на повну і достовірну інформацію від споживача, з яким укладено договір, щодо режимів споживання природного газу;
  • на ініціювання процедури припинення (обмеження) постачання природного газу споживачу згідно з умовами договору на постачання природного газу та відповідно до вимог Правил;
  • інші права передбачені чинними нормативно-правовими документами.

Постачальник зобов’язаний:

  • дотримуватись вимог Правил;
  • забезпечувати постачання природного газу на умовах та в обсягах, визначених договором на постачання природного газу, за умови дотримання споживачем дисципліни відбору природного газу та розрахунків за нього;
  • забезпечувати подання всіх необхідних документів для підтвердження Оператором ГТС необхідного споживачу обсягу природного газу за умови, що споживач виконав власні обов’язки перед постачальником, для замовлення необхідного споживачу обсягу природного газу;
  • в установленому порядку розглядати запити споживачів щодо діяльності, пов’язаної з постачанням природного газу;
  • створити точки контакту для надання інформації споживачам. Контактні дані і режим роботи кожної контактної точки повинні бути передбачені у договорі постачання природного газу і на веб-сайті постачальника у мережі Інтернет;
  • своєчасно надавати споживачу достовірну інформацію, у тому числі передбачену Законом України “Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення”, а також дані про фактичні нарахування (обсяг та вартість) за послуги з газопостачання, щоб дати можливість споживачеві регулювати власне споживання природного газу. Заходи щодо надання інформації для споживача мають бути передбачені у договорі постачання природного газу. Жодні додаткові витрати за надання інформації споживачем не оплачуються;
  • надати споживачеві остаточний рахунок (рахунок-фактуру) після зміни постачальника або розірвання договору постачання природного газу не пізніше ніж через шість тижнів після такої зміни або розірвання договору;
  • дотримуватися мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів природного газу;
  • своєчасно повідомляти споживача, якщо постачальник перебуває у процесі ліквідації, або визнання банкрутом, або постачальник проходить по процедурі призупинення/анулювання ліцензії на постачання природного газу, або його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано, або її дію зупинено та про відсутність ресурсу природного газу;
  • пропонувати споживачу за договором постачання природного газу вибір способів оплати за природний газ, що постачається і споживається, включаючи банківський платіжний сервіс, онлайн-переказ, поштовий переказ, внесення готівки на рахунок постачальника в касі та/або інші методи, погодження яких має бути справедливим, прозорим і недискримінаційним між споживачами;
  • інші права передбачені чинними нормативно-правовими документами.

    ЯКІСТЬ ПРИРОДНОГО ГАЗУ

Норми якості, фізико-хімічні показники та інші характеристики природного газу, що допускається до транспортування в газотранспортній системі.

  1. Відповідальним за якість газу є:
    1.1. у точках входу (крім точок входу на міждержавному з’єднанні) – оператори суміжних систем, суміжні газовидобувні підприємства, які подають природний газ до газотранспортної системи в точці входу. У точках входу на міждержавному з’єднанні відповідальним є замовник послуг транспортування;
    1.2. у точках виходу – оператор газотранспортної системи.
  2. Визначення фізико-хімічних показників та інших характеристик (далі – ФХП) природного газу проводиться у точках входу і точках виходу.
  3. Визначення ФХП природного газу у точках виходу газотранспортної системи проводиться оператором газотранспортної системи на умовах, визначених цим Кодексом та погоджених з операторами суміжних систем або прямими споживачами, з використанням автоматичних потокових приладів (автоматичних хроматографів та вологомірів) та/або вимірювальних хіміко-аналітичних лабораторій.
  4. Точки визначення ФХП природного газу можуть знаходитись як на комерційних вузлах обліку газу (ВОГ) та пунктах вимірювання витрат газу (ПВВГ), так і на інших точках магістральних газопроводів, від яких подається газ через вищезазначені комерційні ВОГ та ПВВГ. Оператор газотранспортної системи повинен визначати точки визначення ФХП (місця відбору проб) таким чином, щоб гарантувати, що значення теплоти згоряння відібраної проби не відрізнялось більше ніж на +/- 5 % у ту саму добу від теплоти згоряння природного газу по будь-якому фізичному виходу комерційного обліку газу, на який ці значення ФХП розповсюджуються.
    У разі якщо до точки входу/виходу до/із газотранспортної системи природний газ надходить одночасно від різних джерел, визначення ФХП природного газу, що транспортується до точки входу/виходу ГТС, проводиться після точки змішування.
    {Пункт 4 глави 1 розділу III доповнено новим абзацом згідно з Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 84 від 26.01.2017}
  5. Визначення ФХП природного газу у точках входу газотранспортної системи проводиться на комерційних ВОГ (ПВВГ) операторів суміжних систем (у тому числі суміжних газовидобувних підприємств) або інших суб’єктів, безпосередньо підключених до газотранспортної системи з використанням автоматичних потокових приладів (автоматичних хроматографів та вологомірів) та/або вимірювальних хіміко-аналітичних лабораторій.
    {Пункт 5 глави 1 розділу III із змінами, внесеними згідно з Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 615 від 28.04.2017}
  6. Точки визначення ФХП (місця відбору проб) природного газу та періодичність проведення вимірювань при використанні для визначення ФХП вимірювальних хіміко-аналітичних лабораторій узгоджуються оператором газотранспортної системи з операторами суміжних систем, суміжними газовидобувними підприємствами або іншими суб’єктами, безпосередньо підключеними до газотранспортної системи, окремим протоколом.
    Оператор ГТС повинен розробити, затвердити та розмістити на офіційному сайті відповідні маршрути визначення фізико-хімічних показників газу, в яких описано та схематично зображено маршрут переміщення газу від точки/точок визначення ФХП газу до точок входу або точок виходу до/з газотранспортної системи з відображенням місць відбору проб ФХП природного газу та/або встановлення автоматичних потокових приладів визначення ФХП газу. Маршрут може бути розроблений як для однієї точки виходу ГТС, так і для групи точок виходу ГТС з однаковими ФХП газу. У випадку транспортування газу до точки виходу різними маршрутами складаються і затверджуються всі можливі маршрути.
  7. Точки входу та точки виходу до/з газотранспортної системи, через які передається природний газ з максимальною витратою за стандартних умов, що перевищує 30000 м-3/год, мають бути обладнані приладами, які на безперервній основі забезпечують контроль компонентного складу, теплоти згоряння та температури точки роси за вологою природного газу (зокрема автоматичними хроматографами та вологомірами), з можливістю дистанційного їх контролю та передачі даних підрозділам оператора газотранспортної системи. Для нових точок входу/виходу до/з газотранспортної системи, через які подається природний газ, норма щодо обладнання приладами, які на безперервній основі забезпечують контроль ФХП природного газу, є обов’язковою незалежно від величини об’єму передачі природного газу.
  8. У разі виходу з ладу автоматичних потокових приладів за погодженням з оператором газотранспортної системи допускається на період усунення несправності використання для визначення теплоти згоряння, компонентного складу газу та температури точки роси за вологою хіміко-аналітичних лабораторій.
  9. Періодичність визначення компонентного складу, теплоти згоряння та температури точки роси за вологою при використанні вимірювальних хіміко-аналітичних лабораторій повинна бути не рідше, ніж один раз на тиждень.
  10. До визначення ФХП допускаються вимірювальні хіміко-аналітичні лабораторії, що у встановленому законодавством порядку отримали право на виконання таких робіт.
  11. Для точок входу і точок виходу визначаються такі значення ФХП:
    -компонентний склад;
    -нижча та вища теплота згоряння;
    -густина газу;
    -вміст сірководню та меркаптанової сірки;
    -вміст механічних домішок;
    -число Воббе;
    -температура точки роси за вологою;
    -температура точки роси за вуглеводнями.
  12. Визначення ФХП природного газу та відбір проб газу проводиться згідно з вимогами чинних нормативно-технічних документів. При цьому уповноважені представники оператора суміжних систем мають право бути присутніми під час відбору проб газу та/або при проведенні його аналізу з визначення ФХП.
  13. Природний газ, що подається в газотранспортну систему, повинен відповідати таким вимогам: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1378-15
  14. ФХП у прикордонних точках входу та виходу повинні відповідати вимогам зовнішньоекономічних договорів, угодам про взаємодію та вимогам пункту 13 цієї глави.
  15. Оператор газотранспортної системи має право не приймати у точках входу в газотранспортну систему природний газ у випадках невідповідності ФХП газу параметрам, за недотримання яких типовим договором транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, передбачено сплату додаткових плат.
  16. Якщо природний газ, що не відповідає вимогам пункту 13 цієї глави, був завантажений в газотранспортну систему з причин, незалежних від оператора газотранспортної системи, оператор газотранспортної системи одержує від суб’єкта, який подав у газотранспортну систему неякісний газ, додаткову оплату, визначену в договорі транспортування.
  17. ФХП транспортованого природного газу у точках виходу повинні відповідати вимогам пункту 13 цієї глави, за винятком вимог щодо вмісту меркаптанової сірки.
  18. Якщо природний газ, що був переданий в точках виходу з газотранспортної системи, не відповідає встановленим вимогам пункту 17 цієї глави, оператор газотранспортної системи сплачує оператору газорозподільної системи, оператору газосховищ, прямому споживачу додаткову оплату, визначену в договорі транспортування.
  19. Значення ФХП природного газу, що транспортується, визначається:
    1. для точок, в яких були встановлені потокові засоби вимірювань, для кожної години;
    2. для точок, які не були обладнані засобами вимірювання складу природного газу (не були встановлені хроматографи, вологоміри), на підставі останнього вимірювання, проведеного вимірювальною хіміко-аналітичною лабораторією.
  20. Місячні паспорти-сертифікати ФХП газу підлягають оприлюдненню на веб-сайті оператора газотранспортної системи
  21. Оператор газотранспортної системи надає операторам суміжних систем або іншим суб’єктам, безпосередньо підключеним до газотранспортної системи, оперативні дані ФХП природного газу за всіма узгодженими точками його визначення, який має містити такі чисельні значення:
    1. густина газу;
    2. вміст азоту;
    3. вміст вуглекислого газу;
    4. температура точки роси за вологою;
    5. температура точки роси за вуглеводнями;
    6. число Воббе;
    7. середньозважена вища теплота згоряння за минулу добу.
  22. Газ, що подається споживачам, повинен бути одоризованим згідно з вимогами чинних нормативно-технічних документів. В окремих випадках, які визначаються угодами з операторами суміжних систем або іншими суб’єктами, що безпосередньо підключені до газотранспортної системи, допускається подача неодоризованого природного газу.
  23. Оператор газотранспортної системи є відповідальним за забезпечення оптимального режиму одоризації газу